Для кожного народу   Мова – найбільший скарб, одне з багатьох див створених людьми. Вона відзеркалює душу народу, його історію.          Кожна людина має завжди пам’ятати хто вона, звідки родом, де її коріння, кожна людинна повинна знати свою мову, любити її, цінувати, збагачувати, берегти.        21 лютого ми відзначали Міжнародний день рідної мови.          Тому сьогодні ми разом з нашими дітьми запрошуємо Вас поринути у чудовий і прекрасний світ нашої рідної мови.   Такими словами розпочався чудовий та насичений виховний захід присвячений дню рідної української мови який пройшов у Телязькій ЗШ I-II ступенів.~1~       Виховний захід Тема. Чарівні звуки, рідне слово – моя сердечна            українська мова.       Мета. Розширити знання учнів про українську мову; показати її красу та багатство за допомогою поетичного слова, українського фольклору; розвивати мовлення учнів; викликати бажання любити рідну мову, свій народ, рідну землю.   Для кожного народу Мова – найбільший скарб, одне з багатьох див створених людьми. Вона віддзеркалює душу народу, його історію.      Кожна людина має завжди пам’ятати хто вона, звідки родом, де її коріння, кожна людинна повинна знати свою мову, любити її, цінувати, збагачувати, берегти.      21 лютого ми відзначали Міжнародний день рідної мови.      Тому сьогодні ми разом з нашими дітьми запрошуємо Вас поринути у чудовий і прекрасний світ нашої рідної мови.   1-й ведучий. Добрий день вам, милі люди! Хай вам щастя – доля буде, Не на день і не на рік, А на довгий – довгий вік   2-й ведучий. Починаймо наше свято! Людей зібралося багато Щоб веселитись і співати І рідну мову прославляти       1-й ведучий. Запрошуємо вас У найправдивішу казку. До неї відкриється Вхід через мить.   2-й ведучий. Із серцем відкритим, З обличчям без маски У світ цей чарівний Сміливо ступіть.       Інсценізація. Дійові особи: Автор, Діти, Українська мова. Автор. Такий гарний край, сонячний, багатий, а вона йде та плаче, сльози витирає. Так багато хат, так багато шкіл, церков, а для неї немає  місця. Діти. Що ти робиш тут, бідна дівчино? Українська мова. Прогнали мене. Може, ви мене шануватимете і не дозволите, щоб мене забули? Діти. Яка бідна і заплакана! Яка сумна сирота! Куди вона йде? Чому так гірко плаче? Хто ти, дівчино?       Українська мова. Я – українська мова. Мене виганяють з України. Я блукаю і не маю спокою. Діти. Бідна мово, заходь до нас. Ти будиш з нами жити, оповідати вірші, казки, байки. Будеш співати нам пісні. Ти допоможеш пізнати країну наших батьків, дідів. Щоб і ми знали, хто ми, чиї діти. Українська мова. Бачу, що ви мене шануєте, любите, не забуваєте. Тоді я буду жити у ваших серцях і устах. Дітки, дружіть із мовою І вивчайте її гаразд. Не вважайте мене примусовою, Полюбіть, як весною ряст. Примусова тим, хто цурається, А хто любить, той легко вчить Все, як пишеться і вимовляється, Все, як пісня, в мені звучить. Я журлива, а також піднесена. Тільки фальш для мене чужа. В мені – душа Шевченкова й Лесина, І Франкова в мені душа. (Показує рукою на портрети.)         Рідну мову легко розпізнати В колисковій ніжності верби. В українській білій тиші хати, В барвах стяга жовто-голубих.   Учениця. Нашептала хвилечка Дніпрова, А старий Славута знає все, Що від Бога, з пісні і з любові Мову у душі народ несе.   Учень. Як не можна матері зректися, Пісні солов’їної в гаю.   Пісня Гарна наша Україна     Жодній мові світу не було так Тяжко, як українській. Нашу мову принижували, не давали їй розвиватися, неодноразово забороняли, знищували, навіть букварі, щоб українські діти не могли вивчати рідну мову. Протягом багатьох років українська мова, пісні, книги були заборонені. А робилося це ось з якою метою: якщо знищити мову, зникне і сам український народ, не існуватиме України як держави.   Учень. Важкі були її шляхи: І терни, і каміння. Вона пробилась крізь віки,   Як сонячне проміння. Звучить пісня.   Учень. Ви чуєте, згадали знову Про нашу українську мову? Закон про мови? Так, вітаю, Я рідній мові присягаю.   Учитель: жодній мові світу не булотак тяжко, як українській. Нашу мову принижували, не давали їй розвиватися, неодноразово забороняли, знищували навіть букварі, щоб українські діти не могли вивчати рідну мову. Протягом багатьох років українська мова, пісні, книги були заборонені. А робилося це ось з якою метою: якщо знищити мову, зникне і сам український народ, не існуватиме України як держави.   Учень. Важкі були її шляхи: І терни, і каміння. Вона пробилась крізь віки,  Як сонячне проміння. Звучить пісня «Відродися, рідна мово», сл. М. Підгірянки, муз. Б. Гірського. Учень. Ви чуєте, згадали знову Про нашу українську мову? Закон про мови? Так, вітаю, Я рідній мові присягаю.   Учитель. Нарешті українська мова посіла почесне місце серед інших мов світу, тому що стала держа- вною. Про це, діти, записано в Основному Законі України – Конституції (демонструє), яка була при- Йнята на 5 сесії Верховної Ради України 28 червня 1996р. Стаття 10 засвідчує, що Державною мовою в Україні є українська мова».   Учениця. В землі віки лежала мова І врешті вибилась у світ. О мово, ночі колискова! Прийми мій радісний привіт. Навік пройшла пора безславна, Цвіти і сяй, моя державна!   Ведучий 2 21 лютого відзначається Міжнародний день рідної мови. Історія свята, на жаль, має трагічний початок. 21 лютого 1952 року в Бангладеші влада жорстоко придушила демонстрацію протесту проти урядової заборони на використання бенгальської мови. Відтоді в Бангладеші цей день став днем полеглих за рідну мову. Минуло багато часу. Аж у 1999 році на Тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО було прийнято Міжнародний день рідної мови, а починаючи з 21лютого 2000року цей день відзначають і в Україні.       В тому, певно, й наша є провина, що для тебе був не кращий час... Наша мово, мово журавлина, - повернись із вирію до нас.   Зазвучи! Хай серце відпочине, спів хай зачарує рідний край. Наша пісне, пісне солов’їна, - своїх слів крилатих не втрачай!   Де б не був – додому серце лине. Де б не жив – все українець ти... Наша доле, горда, соколина, - вище хмар несуплених злети!   У долоні упаде пір’їна, Наче лист жаданий від синів. Позбирай же, ненько Україно,       Пісня   Учень. То що є найціннішим у житті кожної людини? Рідна мати, рідна земля, рідна мова.   Учень. Мова! Що можна про неї сказати? Народ каже: «Слово до слова – зложиться мова», а ось як про неї писав Т. Шевченко: Ну що б, здавалося, слова... Слова та голос – Більш нічого. А серце б’ється – ожива, Як їх почує!..   Учень. Рідна мова – це скарбниця народної мудрості, криниця живої води, невичерпне джерело добра, нескінченна річка слів, струмок надії.   Учень. Українська мова – це мова віршів, пісень, казок, прислів’їв, приказок, скоромовок, легенд нашого краю. Це наше багатство.       Ведучий 2. Слово – найтонше доторкання до серця. Воно може стати і ніжною квіткою, і живою водою, що навертає віру в добро, і гострим ножем, і розпеченим залізом , і брудом. Мудре і добре слово дає радість, незрозуміле і зле, необдумане і нетактовне – приносить біду. Словом можна вбити й оживити, поранити і ви- лікувати, посіяти тривогу й безнадію й одухотворити, розсіяти сумнів і засмутити, викликати посмішку і сльзи, народити віру в людині і зародити невіру, надихнути на працю і скасувати силу душі... Зле, невдале, нетактовне, просто кажучи, нерозумне слово може образити, приголомшити людину.       Інсценівка «Язик» Автор. Знаменитий байкар Древньої Греції Езоп був рабом фі- лософа Ксанфа. Якось Ксанф на- думав запросити гостей і наказав Езопу приготувати щось якнайкраще. Езоп купив язика і приготував Із нього три страви. Ксанф. Чому ти подаєш тіль- ки язика? Езоп. Ти велів купити якнайкраще. А що може бути краще від язика? За допомогою язика ми вивчаємо науки і одержуємо знання, з допомогою язика будуються міста, розвивається культура народів. З допомогою язика чюди можуть спілкуватися одні з одними, вирішувати різні проблеми, просити, освідчуватися в коханні. Тому немає нічого кращого від язика. Автор. Такі роздуми задоволь- нили Ксанфа і його гостей. Ксанф. А тепер приготуй щось якнайгірше. Автор. Езоп знову пішов купу- вати язика. Езоп. Ти велів знайти якнайгір- ше. А що на світі гірше від язика? Язиком люди засмучують і роз- чаровують одні одних, язиком можна лицемірити, обманювати, хитрувати, сваритися. Язик може зраджувати, принижувати. Що може бути гірше від язика? Автор. Легенда каже, що не всім гостям було приємно слуха- ти відповідь Езопа.   Ведучий 1. Слово – це найтон- ший різець, здатний доторкнути- ся до найніжнішої рисочки люд- ського характеру. Вміти користу- ватися ним – велике мистецтво. Словом можна створити красу душі, а можна й спотворити її. Тож оволодіваймо цим різцем так щоб з-під наших рук виходила тільки краса.   Читець. Не грайся словом. Є святі слова, Що матері з доріг вертають Сина. Спіши до неї, доки ще жива, Допоки розум і допоки сила. Знайди те слово – вічне і земне, За часом час нам світ пере- стилає.     Один випадок, який яскраво засвічує багатство нашої мови. У купе вагона першого класу потяга Львів – Ві- день їхало четверо паспжирів-інтелектуалів: англієць, німець, італієць, четвертим був відомий львівський юрист Богдан Косів. Розмова точилася навколо різних тем. Нарешті заговорили про мову: чия краща, багатша, досконаліша і якій бути про- відною у світі. Звісно, кожен почав вихваляти свою рідну. Першим заговорив англієць: - Англія – країна великих завойовників і море- Плавців, які поширили славу англійської мови, рознесли по всьму світу. - Ха-ха – Німецька мова – то мова двох великих імперій – Великонімеччини й Австрії, які займають більше половини Європи. Тут усміхнувся італієць і стиха мовив: - Панове, ви обидва не маєте рації. Бо італійська мова – це мова сонячної Італії, мова музики і кохання. Богдан Косів довго думав і нарешті промовив: - Ви ж бо, по суті, нічого не сказали про багат- ство і можливості ваших мов. Чи моглиб ви, скажімо, своїми мовами прочитати невеликий твір, у якому всі слова починалися б з однакової літери? - Ні, ні, це неможливо! - Ось вашими мовами це неможливо, а нашою зовсім просто. Назвіть якусь букву. - Хай буде «ес». - Гаразд. Вірш називається «Самотній сад» Сипле, стелить сад самотній Сірий смуток – срібний сніг. Сумно стогне сонний струмінь, Серце слуха скорбний сміх. Серед саду страх сіріє, Сад – солодкий спокій – спить. Сонно сипляться сніжинки, Струмінь стомлено сичить. Стихли струни, стихли співи – Срібні співи серенад. Стиха стеляться сніжинки – Спить самотній сонний сад. - Геніально! Неймовірно! Потім усі замовкли. Говорити вже не було Потреби.       Ведучий 1. Отже у кожного народу своя мова. Послухайте як народ говорить про свою мову.   Учні. 1. Слово до слова – складається мова. 2. Слово до слова – весела розмова. 3. Від теплого слова і лід розмерзає. 4. Говори мало, слухай багато, а думай ще більше.   Діти. Мова кожного народу – Неповторна і своя: В ній гримлять громи в негоду, В тиші – трелі солов’я.   На своїй природній мові І потоки гомонять, Зелен-клени у діброві По-кленовому шумлять.   Солов’їну, барвінкову, Колискову на віки Українську рідну мову В дар мені дали батьки.   Як ту мову міг забути, Котрою учила Нас всіх ненька говорити, Ненька наша мила?   Берегти її, плекати Буду всюди й повсякчас, - Бо ж єдина – так, як мати, Мова в кожного із нас!   От тому плекайте, діти, Рідненькую мову І учіться говорити Своїм рідним словом.   Рідну мову я вивчаю, Її люблю, не забуваю. Рідну мову буду знати, Берегти і поважати.                               Частівки.       Ох і гарне слово «віз», Має четверо коліс. «Мерседесом» замінили, Слово-архаїзм лишили.   У кожух колись вдягаюсь, Холодом не переймались, А тепер у шубах ми Утікаєм від зими.   Каменяр, кобзар, різьбяр – Рід занять і Божий дар. Макогін, рядно, рушник – Я до них з дитинства звик.   До гречаника візьмуся, З баняка води нап’юся, Молоко в дійницю ллю, Рідне слово я хвалю.   Ми частівки заспівали, Щоби нам аплодували. Мова рідна – річ корисна, Барвінкова, гарна, чиста.     Наша мова наче джерело, Де вода і чиста, і прозора. Скільки слів до неї увійшло. Нею і співають, і говорять.   Наша мова як чарівний спів, Ніжністю і світлом обіймає. В ній багато теплих, добрих слів, Їх з дитинства кожен пам’ятає.   Наша мова – квітка чарівна. В ній краса і сила є від поля. Наша мова – це дзвінка весна, Це землі святої вічна доля.   Наша мова ллється, мов струмок, В ній проміння і роса ранкова, Що сплела у пісню як вінок Лагідна і щира колискова.     Учениця. Я почула в слові колискової Подих ниви, вітер над діброво. Тиху мову рідного села В щиру пісню ненька заплела.   Учень. Слово те, мов крапелька роси, Чистий слід дитячої сльзи. Із дитинства пісня пророста Колискова, рідна і проста.   Учениця. До кожного серця мова приходить, До кожної хати і добрих людей. Де мова, де пісня – там віра народу, Там білий, і теплий, і радісний день.   Учень. Незважаючи на перипетії історії, на тяжку долю українського народу, у нас від народження закладено природний гумор. У гуморесках, примовках, анекдотах та в інших веселих історіях сміхом і дотепом переливається рідна мова.   Пісня: «По дорозі жук, жук»     Хлопець. Чи гарно ми співаємо? Дівчата. 1. Гарно, ох і молодці! Справжні козаки! 2. А он бач, хоч мале, та вузлувате! 3. Вмієте хлопці співати! Хлопці. 1. Захвалили! 2. Ой, які ми хороші! 3. Дівчата, а ви чому мене не хвалите? Дівчата. 1. Бо хвалений борщ виливають! 2. Кулик невеликий, а все ж таки птиця! 3. Що комар, то сила! Хлопці. Щось ви дівчата не дуже привітні. Ось ми вас розхвалимо! 2. Гарні дівчата, як у лузі калина. 3. А жалять, як кропива, і колючі, як їжаки. 4. А хазяйки які! І хліб пекти, і по  телята йти, і куди ж мені, людоньки, погуляти піти. 5. Шиють та порають, та все нитками Горе. Ведуча. Годі, хлопці! Вмій пожартувати, та знай, коли перестати. Он дівчатам вже плакати хочеться. Хлопці. Пробачте, дівчата, ми більше не будемо.   Пісня «Гарна господиня»     Інсценізація усмішка П. Глазового «Кухлик» Автор. Дід приїхав із села, Ходить по столиці. Має гроші – не мина Жодної крамниці. Просить він... Дід. А покажіть Кухлик той, що скраю. Продавець. Што? Чєво? Я не понімаю. Дід. Кухлик, люба, покажіть, Той, що збоку смужка. Продавець. Да какой же кухлік здєсь, Єслі ето кружка! Автор. Дід у руки кухлик взяв і насупив брови. Дід. В Україні живите Й не знаєте мови... Автор. Продащиця теж була гостра та бідова. Продавець. У мєня єсть свой язик. Да к чєму мнє мова... Автор. І сказав їй мудрий дід. Дід. Цим пишатися не слід, Бо якраз така біда В моєї корови: Має бідна язика І не знає мови.                       автор підпис